ОБ'ЄКТИВНИЙ1, -а, -є. 1. Який існує поза людською свідомістю і незалежно від неї; незалежний від волі, бажань людини; прот. ссо'єктивний. Обсктивна істина. Обєктивний світ. " Об’ектив-на реальність - найбільш загальне визначення світу, природи, буття. Об'ективне приво, юр. -право як сукупність норм, на відміну від прав, що надаються окремим особам (ссо’єктам), об'єктивний ідеалізм, філос. - один з основних різновидів ідеалістичного напрямку, який визнає основою всього сущого абстрактну свідомість (дух, світовий розум і т. ін.). Об'єктивні показники, мед. - показники хвороби, які мають зовнішній вияв (на противагу ссо'єктивним). 2. Позбавлений упередження і ссо'єктивного ставлення; безсторонній, неупереджений.
ОБ'ЄКТИВНИЙ2, -а. -є, спец. Прикм. до об'єктив. ОБ'ЄКТИВНІСТЬ, -ності, ж. Абстр. ім. до об'єктивний1. ОБ'ЄКТИВНО. Присл. до об'єктивний.
Обєктивний в інших словниках
| Обєктивний — Тлумачний словник української мови |