ОБІД, ббода, ч. 1. Зовнішня частина колеса, звичайно обведена шиною. // Зовнішня частина круглого або циліндричного предмета. // Обруч, залізне кільце, що його набивають для скріплення круглого або циліндричного предмета; рихва. 2. Те саме, що ббвід.
ОБІД, -у, ч. 1. Споживання їжі серед дня, між сніданком і вечерею. // Пригощання, яке влаштовують удень з якогось приводу, з певної нагоди. Давати обід. Званий обід. 2. їжа, признач, для споживання вдень. Лишати без обіду. 3. розм., заст. також обіди, -ів, мн. Середина дня, коли звичайно обідають; обідня пора. ** Під обід - близько середини дня. По обіді; а) на початку другої половини дня; б) у другій половині дня.
Обід в інших словниках
| Обід — Тлумачний словник української мови |