Обїзд — Великий тлумачний словник сучасної української мови

Обїзд

ОБ'ЇЗД, -у, ч. 1. Дія за знач. об'ї'жджати' 1-3. їхати в обїзд. 2. Місце, по якому об'їжджають або можна об’їхати що-небудь. 3. заст. Група ве-ршників-дозорців; кінна варта, кінний патруль. ОБ'ЇЗДИТИ1 див. об'їжджати'.

Алфавітний покажчик

А 5203 Б 6596 В 11964 Г 6115 Д 6970 Е 2436 Є 189 Ж 1005 З 11179 И 26 І 1857 Ї 46 Й 180 К 9147 Л 3574 М 6733 Н 10433 О 8300 П 31890 Р 8150 С 13990 Т 6563 У 3853 Ф 3060 Х 2457 Ц 1461 Ч 1940 Ш 2754 Щ 463 Ю 155 Я 544