ОДЕРЖИМИЙ, -а, -е. 1. Який перебуває в полоні якого-небудь почуття, ідеї, пристрасті, настрою і т. ін. 2. у знач. ім. одержимий, -мого, ч.-, одер-жима, -мої, ж., заст. Причинна, божевільна людина. 3. у знач. ім. одержимий, -мого, ч.; одер-жима, -мої, ж. Тни, хто до самозабуття чимось захоплений, закоханий у яку-небудь справу.
Одержимий в інших словниках
| Одержимий — Фразеологічний словник української мови |
| Одержимий — Словник чужомовних слів і термінів |