ОРДЕН', -а, ч. Почесна відзнака, нагорода за військові, трудові або інші заслуги. Орден Вітчизняної війни. Орден Ярослава Мудрого.
ОРДЕН2, -у, ч. 1. Чернеча або лицарсько-чернеча католицька громада з певним статутом. Лівонський орден. 2. заст. Назва деяких таємних товариств, об'єднань. Масонський орден.
ОРДЕН’, -а, ч., арх., рідко. Те саме, що Ордер2. ОРДЕНОНОСЕЦЬ, -сця, ч. Особа, нагороджена орденом. ОРДЕНОНОСКА, -и, розм. Жін. до орденонбсець. ОРДЕНОНОСНИЙ, -а, -е. Нагороджений орденом.
Орден в інших словниках
| Орден — Словник чужомовних слів і термінів |
| Орден — Російсько-український академічний словник (А–П) |