ОТБ, част., розм. 1. вказ. Уживається для вказування на кого-, що-небудь (іноді супроводжується вказівним жестом); ось то. // Уживається для вказування на те, про що щнино йшла мова або про що відомо співрозмовникові. 2. вказ. Уживається при підведенні підсумку до сказаного. 3. вказ. Уживається в розповідях, описах для їх пожвавлення, надання безпосередності викладу, для вказування на повторюваність дії і т. ін. // у сполуч. з сл. раз. Уживається в знач, якось. 4. вказ. Уживається з дієсл. наказ, сп. при спонуканні, заохоченні до чого-небудь, для висловлення поради, перестороги тощо. 5. підсил. Уживається у сполученні з присл. часу, місця, причини, способу дії і т. ін. для їх уточнення, підсилення тощо. 6. підсил. Уживається у вигукових реченнях для підсилення їх емоційного забарвлення. 7. Уживається у знач. виг. для вираження подиву, невдоволення, досади і т. ін.
