Падалиця — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ПАДАЛИЦЯ, -і, ж., збірн. 1. Плоди або листя, які опали з дерев. 2. Незібране, опале зерно, насіння і т. ін., що залишилося на полі. // Рослина, що виросла з опалого зерна, насіння.