ПАЖ, -а, ч. 1. У середні віки - хлопчик, юнак дворянського роду, який перебував при знатній особі (феодалі, королі і т. ін.) й виконував певні обов'язки. // перен., ірон. Про чоловіка, який віддано, прислужливо упадає коло жінки. 2. У дореволюційній Росії та західноєвропейських країнах до початку 19 ст. - нижча придворна посада, а також особа на цій посаді. 3. У царській Росії - вихованець пажеського корпусу.
