ПАЛЬНИК, -А, ч. 1. Прилад для спалювання горючої рідини або газу з певною мето; горілка (див. горілка3). 2. Частина якої-небудь установки, де утворюється дуже висока температура. 3. Пристрій з постійним невеличким полум ям, що служить для підпалу основної маси газового або рідинного палива у водогрійних автоматичних котлах. 4. Назва гноту давньої мисливської рушниці.
Пальник в інших словниках
| Пальник — Тлумачний словник української мови |
| Пальник — Російсько-український академічний словник (А–П) |