ПАТЕНТ, -у, ч. 1. Документ, який посвідчує право винахідника на його винахід. //- перен. Про чиєсь виключне право на що-небудь. 2. Свідоцтво на право займатись торгівлею, промислом і т. ін. 3. заст. Документ про присвоєння чину, сану, звання, вченого ступеня і т. ін. 4. іст., зах. Указ або розпорядження цісаря.
Патент в інших словниках
| Патент — Тлумачний словник української мови |
| Патент — Російсько-український академічний словник (А–П) |