Пиж — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ПИЖ, -а, у. 1. Прокладка в мисливському патроні, яка відділяє набій від кулі або дробу. 2. Пучок вовни, повсті і т. ін. для забивання набою у вогнепальну зброю, яка заряджається з дула; клейтуха.