Плафон — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ПЛАФОН, -а, ч. 1. Стеля, оздоблена живописом, ліпленням або мозаїкою, а також стеля взагалі. // Живопис, ліплення або мозаїка, якими оздоблено стелю. 2. Скляний або пластиковий абажур у формі півкулі, зрізаного конуса і т. ін. для ламп. // Електрична лампа разом із таким абажуром.