ПОБІГТИ ударами, поштовхами і т. ін.; забивати. 4. Завдавати поразки супротивникові; перемагати кого-небудь. //- Перевершувати в чому-небудь; перемагати в труді, змаганні, грі. Побити рекорди. 5. рідко. Виводити з гри, забирати фігуру або карту противника. 6. діал. Оббивати.
ПОБІГТИ, -біжу, -біжиш, док. 1. Почати бігти в якому-небудь напрямку. // розм. Швидко, спішно піти, сходити куди-небудь з якоюсь метою. // Почати тікати, відступати. 2. перен. Почати швидко рухатися (їхати, котитися і т. ін.) в якому-небудь напрямку. // Почати швидко нестися в повітрі (про хмари, дим і т. ін.). // Почати швидко проходити, мигтіти перед очима під час руху, їзди. // Простягтися в далечінь довгою смугою, довгим рядом. // З'явившись, почати швидко розходитися, поширюватись у якому-небудь на-побігуця прямку. 3. Швидко змінити напрям руху, перебігти з одного предмета на інший (про очі, погляд). 4. переи. Потекти, политися. 5. переи., розм. Зашумувавши під час кипіння, почати виливатися через вінця посуду. 6. за кого і без додатка, розм. Узяти шлюб (про жінку); вийти заміж.
Побігти в інших словниках
| Побігти — Фразеологічний словник української мови |