ПОВІРИТИ', -рю, -риш, док. 1. Прийняти що-небудь за істину, вважаючи дійсним, існуючим. // Зрозуміти, усвідомити, що так є насправді. // Дістати певність у чомусь, переконатися. Повірити на слово. 2. кому, чому, в кого. Відчути довір'я до кого-, чого-небудь, прнинятися вірою в чиюсь щирість, порядність. // Зрозуміти, усвідомити, що хтось каже правду. 3. Почати вірити. 4. тільки 2 ос. одн. і мн. та наказ, сп., у знач, вставн. сл. Уживається для підсилення вірогідності сказаного та більшого переконання того, до кого звернена мова.
ПОВІРИТИ, -яю, -яєш і рідко ПОВІРЮВАТИ, -юю, -юєш, недок., ПОВІРИТИ, -рю, -риш, док., перех. 1. Розповідати, звіряти кому-, чому-небудь щось потаємне, інтимне. 2. Виявляючи довір'я, доручати, передавати кому-небудь когось, щось; довіряти. 3. рідко. Довіряючи комусь, давати в борг. 4. рідко. Робити перевірку, перевіряти.
Повірити в інших словниках
| Повірити — Фразеологічний словник української мови |