ПОВІТРЯ, -я, с. 1. Суміш газів (головним чином азоту й кисню), що утворюють атмосферу Землі. ** Чйсте повітря - повітря, що складається з 20,96% кисню, 0,03% вуглекислого газу, 78,08% азоту, 0,94% інертних газів і не містить отрсиних, агресивних і вибухонебезпечних речовин. Штучне повітря - збагачена киснем суміш газів, призначена для дихання. // перен. Неодмінна умова існування кого-, чого-небудь. // перен. Умови, породжувані соціальним середовищем, колективом і т. ін. 2. Вільний простір навколо землі. Висаджувати в повітря. 3. З окличною інтонацією вживається як сигнал попередження про повітряний наліт. 4. рідко. Вітер, вихор. Повів повітря.
Повітря в інших словниках
| Повітря — Тлумачний словник української мови |
| Повітря — Фразеологічний словник української мови |