ПОКИДАТИ, -аю, -аєш, док., перех. 1. Кинути все чи багато чого-небудь, всіх чи багатьох. // Абияк, недбало кинути все чи багато чого-небудь. 2. Кинути без догляду все чи багато чого-небудь, всіх чи багатьох. // Вирушаючи кудись, кинути напризволяще все чи багато чого-небудь, всіх чи багатьох. // Припинити щось робити (про всіх чи багатьох). // кому. Залишити все чи багато чого-небудь для когось. 3. Кидати що-небудь 4. безос., розм. Вкрити що-небудь (сипом, виразками і т. ін.).
ПОКИДАТИ, -аю, -йєш, недок., ПОКИНУТИ, -ну, -неш, док., перех. 1. Вирушаючи кудись, не брати з собою кого-, що-небудь. // Залишати без догляду кого-, що-небудь. // Не класти на місце щось і т. ін. 2. Йти від кого-небудь, позбавляючи свого товариства. // Йти від кого-небудь, розлучатися з кимсь, позбавляючи своєї* уваги, туроот і т. ін. // на що. Залишати когось у тяжкому, скрутному становищі (за значенням додатка). // на кого. Залишаючи кого-, що-небудь, доручати комусь догляд за ним. // у сполуч. зі сл. сирота в оруд, та знах. в. Помираючи, сиротити. // Переставати підтримувати спілкування, зв'язок з ким-небудь. 3. Вирушаючи звідкілясь, переставати там жити, перебувати. 4. Переставати чим-небудь займатися, припиняти щось робити. // Відкладати воік знаряддя праці чи об єкт дії. // Залишати якусь посаду, відмовлятися від дальшого виконання своїх обов'язків. // перен. Забувати про щось, звільнятися від чого-небудь. 5. Залишати після себе наслідок своєї дії, діяльності. 6. кому, а також у сполуч. зі сл. спадок. Віддавати, передавати у чиєсь користування, посідання, володіння і т. ін. (перев. після смерті). // Залишати сиротами (дітей). 7. Зберігати, відкладати, залишати що-небудь (здебільшого для когось). 8. Вирушаючи кудись, залишати кого-небудь для виконання якоїсь роботи, певних обов'язків і т. ін. 9. перен. Переставати виявлятися; вичерпуватися, зникати (про силу, розум, почуття і т. ін.).
Покидати в інших словниках
| Покидати — Фразеологічний словник української мови |