ПОКЛОННИК, -а, ч. 1. Тни, хто поклоняється кому-, чому-небудь як божеству, вищій силі, святині. 2. Прихильник кого-, чого-небудь; пристрасний любитель чого-небудь; шанувальник. 3. розм. Тни, хто залицяється до дівчини, жінки. // Тни, хто любить упадати коло жінок.
Поклонник в інших словниках
| Поклонник — Російсько-український академічний словник (А–П) |
| Поклонник — Словник чужомовних слів і термінів |