ПОКУТА, -и, ж. 1. Визнання своєї провини, вияв жалю з приводу неї; каяття. 2. Покарання за вчинений злочин, провину, поганий учинок і т. ін. 3. іст. Церковне покарання за злочини або гріхи; епітимія. Накласти покуту. Нести покуту.
Покута в інших словниках
| Покута — Тлумачний словник української мови |