Полон — Великий тлумачний словник сучасної української мови

ПОЛБН, -у, ч. 1. Відсутність свободи, неволя, в яку потрапляє хто-небудь, захоплений противником під час воєнних дій; перебування в такому стані. Брати у полон. 2. перен. Залежність від кого-, чого-небудь, підпорядкованість комусь, чомусь; перебування в такому стані. 3. збірн., заст. Полонені.

Полон в інших словниках

Полон — Рідні імена. Слов'янський іменослов

Полон — Тлумачний словник української мови

Полон — Російсько-український академічний словник (А–П)

Полон — Фразеологічний словник української мови

Алфавітний покажчик

А 5203 Б 6596 В 11964 Г 6115 Д 6970 Е 2436 Є 189 Ж 1005 З 11179 И 26 І 1857 Ї 46 Й 180 К 9147 Л 3574 М 6733 Н 10433 О 8300 П 31890 Р 8150 С 13990 Т 6563 У 3853 Ф 3060 Х 2457 Ц 1461 Ч 1940 Ш 2754 Щ 463 Ю 155 Я 544