ПОЛОНЕНИЙ, -а, -е, прикм. Взятий у полон; який перебуває у полоні. //- у знач. ім. полонаний, -ного, ч. Тни, кого взято в полон (у 1 знач.).
ПОЛБНЕНИЙ, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до по-лонити.