ПОЛУДЕНЬ, -дня, ч. 1. Час найвищого стояння сонця над горизонтом, який відповідає дванадцятій годині дня; середина дня. ** У полудень - о дванадцятій годині дня; опівдні. З полудня; По по-лудню - після дванадцятої години дня; у другій половині дня, в післяобідній час. 2. перен. Середина життєвого шляху, кінець молодості людини. 3. спец. Момент проходження центра Сонця через меридіан певного місця. 4. заст. Південь. 5. розм. Приймання їжі опівдні, а також у проміжок часу між обідом і вечерею. // їжа, яку приймають о цій порі.
Полудень в інших словниках
| Полудень — Тлумачний словник української мови |
| Полудень — Російсько-український академічний словник (А–П) |