ПОЛЮС, -а, ч. 1. Один із крайніх пунктів, протилежних один одному; найвища точка, межа. 2. Точка перетину уявної осі обертання Землі з ії поверхнею. // Місцевість, яка прилягає до цієї точки. ** Геомагнітні полюси - точки перетину земної поверхні магнітною віссю Землі. 3. спец. Точка перетину нерухомої осі з поверхнею тіла, яке обертається. 4. фіз. Один із двох протилежних кінців електричного кола або магніту. Магнітний полюс. 5. Найнедоступніша, малодослі-джена область Арктики, Антарктиди. 6. Пункт на земній поверхні, де спостерігаються найнижчі або найвищі температури повітря. 7. Місця найрізкі-шого виявлення магнітних або електричних властивостей. 8. Точка, з якою пов’язані полярні координати. 9. Те саме, що й електрод джерел постійного електричного струму. 10. тільки мн., перен. Що-небудь абсолютно протилежне іншому. ** Пблюс холоду - район найнижчих зимових температур на земній поверхні.
Полюс в інших словниках
| Полюс — Словник чужомовних слів і термінів |
| Полюс — Російсько-український академічний словник (А–П) |