ПОЛІГОН, -у, ч. Ген, який контролює ознаку тільки за умови сумісної адитивної дії з аналогічними генами.
ПОЛІГОН, -а, ч. 1. Ділянка місцевості, обладнана спеціальними допоміжними спорудами та приладами для проведення навчальної, перев. артилерійської стрільби, а також для випробування різних видів озброєння. 2. буд. Відкритий майданчик, пристосований та обладнаний для виготовлення збірних залізобетонних конструкцій (або їх елементів). 3. спец. Многокутник (замкнутий або незамкнутий). 4. перен. Місце або сфера діяльності, в яких випробовується, відпрацьовується шо-небудь.
Полігон в інших словниках
| Полігон — Словник чужомовних слів і термінів |
| Полігон — Тлумачний словник української мови |