Політика — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ПОЛІТИКА, -и, ж. 1. Загальний напрямок, характер діяльності держави, певного класу або політичної партії. // з означ. Напрямок діяльності держави або політичної партії у тій чи іншій галузі у певний період. // Події та питання внутрішньодержавного і міжнародного суспільного життя. ** Брудни політика - нечесність, брехливість та інші подібні методи досягнення мети. Антиінфля-ційна політика - державні заходи, які регулюють грошовий обіг та грошову масу, стримують непомірне зростання цін. валіьтна політика - сукупність заходів і форм, що здійснюються державними органами, центральними банківськими та фінансовими установами в галузі валютних відносин. Грошбво-кредитна політика - заходи, які здійснюються в галузі грошового обігу та кредиту; грошова політика. Інвестиційна політика: а) загальнодержавні принципові рішення та заходи, що визначають напрями використання капітальних вкладень; б) частина загальної фінансової політики підприємства, яка полягає у виборі та реалізації найбільш вигідних шляхів розширення та оновлення його активів. Ново економічна політика, іст. - господарська діяльність Радянської держави у перехідний період від капіталізму до соціалізму, що полягала в допущенні приватного капіталу та вільної торгівлі за наявності командних висот у руках держави; неп. Політика вільної торгівлі - скасування обмежень у зовнішній торгівлі, зокрема, протекціоністських оплат, а також кількісних обмежень. Політика з позйції сили - користування правом сильного у відносинах однієї держави з іншими; загароницька політика. Товарна політика - елемент маркетингової діяльності підприємсва, який включає в себе асортиментну політику, створення нових товарів та запуск їх у виробництво тощо. 2. перен., розм. Лінія поведінки в чому-небудь, певне ставлення до кого-, чого-небудь. // Хитрий, ухильний спосіб дій, спрямований на досягнення певної мети. 3. розм. Революційна або підривна діяльність, участь в антиурядових виступах.