ПОМІЧНИК, -А, ч. 1. Тни, хто допомагає кому-небудь у чомусь. // Тни, хто виконує підсобну роботу; підручний. // Тни, хто разом із ким-небудь бере участь у якійсь важливій і складній справі; сподвижник. //- перен. Те, що сприяє здійсненню якоїсь справи. 2. Службова особа, яка безпосередньо підпорядкована основному керівникові та є його заступником у виконанні певних обов'язків. ** Помічник депутата - особа, яка надає депутату організаційно-технічну допомогу.
