ПООДИНОКИЙ, -а, -е. 1. тільки мн. Які розміщені або трапляються рідко. // Які бувають у невеликій кількості; рідкісні. Поодинокі випадки. 2. тільки мн. Ізольовані від інших, позбавлені зв'язку з іншими; розрізнені, окремі. // Які вирізняються, не зливаються з іншими у щось ціле. // Деякі з-поміж інших (вибірково). 3. Який є тільки одним. // Не типовий, випадковий, винятковий. // Окремо взятий, відособлений.
Поодинокий в інших словниках
| Поодинокий — Словник чужомовних слів і термінів |