ПОПУТНИК, -а, ч. 1. Тни, хто йде або їде разом із ким-небудь тим самим шляхом. 2. перев. ми., перен., політ. Про тих, хто тимчасово приєднався до якого-небудь громадсько-політичного напряму, але по-справжньому не проникся його ідейними настановами. // іст. Про групу письменників "не-пролетарського" походження, які у 20 - 30-х рр. 20 ст. в основному підтримували політику Радянської держави.
Попутник в інших словниках
| Попутник — Рідні імена. Слов'янський іменослов |
| Попутник — Словник чужомовних слів і термінів |