ПОРА, -й, ж. 1. перев. чого або яка. Час, період. Ну сполуч. із займ. та, ця і т. ін. та прийм. на, у, з, до і т. ін. Певний момент, зв'язаний з якою-небудь подією; короткий відрізок часу, коли виконується або відбувається якась дія. // з означ. Відтинок часу, позначений існуванням, наявністю чого-небудь. // з означ. Частина доби, період року. // Період у житті людини; вік, літа. // Тривалий період у житті народу, культурному або суспільному розвиткові країни, що характеризується визначними подіями, явищами тощо; епоха, доба. Давньою порою. ** Пбри року - сезонні періоди в річному циклі розвитку природи: весна, літо, осінь, зима, до пори: а) до певного моменту, випадку і т. ін.; не вічно; б) до слушного часу; поки що. На порі - у розквіті віку, сил (про дорослого юнака, дорослу дівчину); на виданні (про дівчину); дуже своєчасно. 2. у зиач. присл. порою, пори, з означ. Указує на певну частину доби або період року, коли відбувається якась дія. //- тільки порою, без означ., рідко. Часом, іноді. 3. Визначений строк, слушний час, сприятливий момент для звершення чогось, виконання якої-небудь дії. 4. у знач, присудк. сл., перев. з інфін. Настав час, строк для звершення чогось, виконання якої-небудь дії.
