ПОРУШУВАТИ, -ую, -уєш і діал. ПОРУШАТИ, -Аю, Аєш, недок., ПОРУШИТИ, -ушу, -Ушиш, док., перех. 1. Робити що-небудь усупереч наказові, закону і т. ін. // Діяти, чинити не так, як належить за традицією, звичаєм, загальноприйнятими правилами і т. ін.; відступати від чогось установленого, узвичаєного. // у сполуч. зі сл. правда, істина і т. ін. Неправильно переказувати що-небудь, викривляти, перекручувати. ** Порушувати кордбн - нелегально переходити через кордон на територію іншої держави. 2. Припиняти, переривати який-небудь стан, процес або вияв почуття і т. ін. Порушити мовчанку. Порушити рівновагу. 3. Пошкоджувати, псувати, рсинувати що-небудь. // Викликати, спричинювати відхилення в перебігу якого-небудь процесу, здійсненні якогось руху тощо. /1 у сполуч. зі сл. зв'язок, єдність і т. ін. Поривати зв'язки, призводити до втрати єдності, спільності з ким-небудь. Порушувати плани. 4. перев. у сполуч. зі сл. розмова, справа, процес і т. ін. Розпочинати. Порушувати питання. ** Порушувати клопотання - звернутися з проханням до якої-небудь офіційної особи або установи; почати клопотатися за кого-, що-небудь, домагатися чогось. 5. перен. Викликати, пробуджувати (почуття, думки і т. ін.). // Викликати хвилювання в кого-небудь, збуджувати, хвилювати когось. // Зворушувати, розчулювати кого-небудь. 6. розм. Надавати руху чому-небудь, зрушувати з місця щось. // чим. Рухати, ворушити. // перен., рідко. Спонукати кого-небудь до дії, боротьби і т. ін. 7. діал. Торкати, брати без дозволу що-небудь.
Порушувати в інших словниках
| Порушувати — Тлумачний словник української мови |
| Порушувати — Фразеологічний словник української мови |