Посвідка — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ПБСВІДКА, -и, ж. Офіційний документ, який потверджує якийсь факт або містить короткі відомості про кого-небудь; посвідчення. ** Пбсеїдка на проживання, заст. - документ, особове посвідчення, що дає право проживати де-небудь. Лб-свідка про особу - документ, у якому записано основні відомості про його власника, а саме: прізвище, ім’я та по батькові, рік і місце народження, національність, місце проживання і т. ін.