ПОТАЛАНИТИ, -йть, док., безос., кому. // Випасти на чиюсь долю (про успіх, сприятливий збіг обставин, щасливу нагоду тощо). // з ким - чим, у чому, на кого. Виявитися вдалим, успішним (про вибір, придбання чогось і т. ін.). // з інфін. Спромогтися здійснити якийсь намір, досягти чогось (про того, хто докладає зусиль для виконання певної дії); пощастити. // Виграти в азартній грі. ПОТАЛИЙ, -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до потанути, потати. // у знач, прикм.
