Потіха — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ПОТІХА, -и, ж. 1. Те, що розважає, веселить, смішить кого-небудь (про певне заняття, подію і т. ін.); забава. 2. Тни, хто (те, що) є втіхою, відрадою для кого-небудь (часто в горі, за тяжких обставин і т. ін.).