ПРАВДА, -и, ж. 1. Те, що відповідає дійсності; істина. //- Певна сукупність достовірних відомостей про що-небудь. // Дійсний стан речей. Дійти правди. 2. Правдивість; правильність. // чого, у знач, означ. Який відповідає істині, дійсності. 3. Справедливість; порядок, який ґрунтується на справедливості; прот. кривда. // Соціально зумовлене розуміння справедливості. ** ПО правді - справедливо. 4. Уживається як назва кодексів середньовічного права. 5. у знач, присудк. сл. Справді, насправді. // чому і без залежного слова. Уживається як запитання у сполуч. з част. хіба не, чи, невже та без них. 6. у знач, вставн. сл. Справді. // Щоправда.
