ПРАВО, -а, с. 1. тільки одн. Законодавство; здійснювана державою форма законодавства, залежна від соціального устрою країни. 2. Система встановлених або санкціонованих державою загальнообов'язкових правил (норм) поведінки, що виражають волю панівного класу або всього народу. // Виборювані народом справедливі соціальний лад і законодавство. // Інтереси певної особи, суспільної групи і т. ін., які спираються на закон, релігійні постулати, давні звичаї і т. ін. // Обумовлений постановою держави, установи і т. ін. захист інтересів і можливостей особи щодо участі в чому-небудь, одержання чогось і т. ін. Авторське право. // Сукупність міжнародних угод, договорів, що регулюють взаємовідносини держав у певних питаннях. Міжнародне право. Морське право. ** банківське право, фін. - сукупність правових норм, які регулюють організацію та діяльність банків. Бюджетне право, фін. - встановлені державою правові норми, які визначають і регулюють бюджетну систему держави та окремих її складових. Вексельне право - сукупність юридичних, правових норм, що регулюють вексельний обіг і вексельні відносини. заставна право - право, за яким кредитор у разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання має пріоритет на задоволення претензій щодо вартості заставленого майна. земальне право -система юридичних норм, що регулюють суспільні відносини щодо раціонального використання та охорони земель, охорони прав землевласників і землекористувачів. Корпоративне право - право власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі) юридичної особи, включаючи права на керування, отримання відповідної частки прибутку. Майнові права - юридично закріплені права юридичних та фізичних осіб володіти, розпоряджатися та користуватися певними майновими цінностями. Міжнародне право - сукупність юридичних принципів і норм, що регулюють відносини між учасниками міжнародного спілкування. право народів: у Стародавньому Римі - правова система, яка склалася при вирішенні суперечок між іноземцями (перегрінами) та римлянами; пе-регрінське право. 3. чого, на що або з інфін. Обумовлена певними обставинами підстава, здатність, можливість робити, чинити що-небудь, користуватися чим-небудь. // на кого - що, над ким - чим і без додатка. Мати у своїй владі. // Перевага, привілей, надані кому-, чому-небудь. // чого, для чого. Офіційний дозвіл, допуск до виконання якихось обов'язків, до зайняття певної посади, вступу до вищого навчального закладу і т. ін. ** права людини - забезпечені законом можливості мати, користуватися й розпоряджатися соціальними благами й цінностями, користуватися основними свободами у встановлених законом межах. право вато - ссо'єктивне право глави держави відмовитися підписати і ввести у дію закон, що його прийнято парламентом. право голосу - можливість брати участь в обговоренні й розв'язанні певних питань. право власності -право, яке охороняється державою і згідно з яким власник володіє, користується та розпоряджається своєю власністю на свій розсуд. Право паршої ночі - середньовічний звичай, згідно з яким феодал міг узяти до себе дружину свого васала в першу ніч після весілля. право петицій - конституційне право громадян звертатися до влади з письмовою вимогою, пропозицією, скаргою. право притулку - надання державою права в'їзду і безпечного проживання на її території іноземцям, що переслідуються за їхню політичну або наукову діяльність. По праву - справедливо, правильно. За правом кого, чого - користуючись можливостями, які дає вік, посада, фізичний розвиток і т. ін. 4. Наука, що вивчає юриспруденцію; правознавство; суд. ** Магдебурзьке право -феодальне право м. Магдебурга на самоврядування, що поширилося на ряд міст Німеччини, Польщі, Литви та України.
