ПРАХ, -у, ч. 1. заст., книжн. Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; порох, пил. // Рештки, руїни чого-небудь (перев. споруд, будівель і т. ін.). // перен. Залишки давніх часів і звичаїв. // перен. Про людське тіло. ** Хай ідб прихом що - уживається для вираження байдужого ставлення до чого-небудь. 2. перен., зневажл. Про кого-небудь мерзенного, нікчемного, жалюгідного або про що-небудь не варте уваги, нецінне, минуще. 3. уроч. Тіло померлої людини; останки, труп. // Попіл від спаленого трупа людини. ** Із приху повстав - у прах оббриєшся - релігійний догмат існування людини.
