ПРАЦЯ, -і, ж. 1. Діяльність людини; сукупність цілеспрямованих дій, що потребують фізичної або розумової енергії та мають своїм призначенням створення матеріальних і духовних цінностей; труд. ** Розумбва приця - трудова діяльність, яка потребує переважного напруження сенсорного апарату, емоційної та психічної сфери людини і не потребує значних фізичних зусиль. Фізйчна приця - трудова діяльність, для якої характерні вимоги перев. до опорно-м’язової системи організму людини і який вимагає значних фізичних зусиль. // Трудовий процес, робота, на яку витрачається багато сил. // Корисна робота, виконувана тваринами, або ‘її результат. // Робота думки, пам’яті. // чого. Про рух, перебування в дії чого-небудь. // перен. Уособлення суспільних класів, які створюють матеріальні й духовні цінності. Продуктивність праці. 2. перев. з означ. Трудовий процес певного фахівця. // Вид діяльності. Розумова праця. Фізична праця. 3. Певний вид оплачуваної трудової діяльності; робота, служба за наймом як засіб існування, джерело заробітку. Наймана праця. 4. Зусилля, напруження. 5. Матеріалізований результат якоїсь роботи, діяльності. // Літературний твір, наукова робота або витвір мистецтва. 6. Робота, функціонування машин і механізмів.
Праця в інших словниках
| Праця — Тлумачний словник української мови |