ПРИБІЧНИК, -а, ч. 1. Тни, хто підтримує, захищає кого-, що-небудь, поділяє чиїсь погляди і т. ін.; послідовник, прихильник. // зневажл. Те саме, що посіпака. 2. заст. Наближена, довірена особа.
Прибічник в інших словниках
| Прибічник — Тлумачний словник української мови |