ПРИВАТНИЙ, -а, -е. 1. Який належить окремій особі (особам); не державний, не суспільний. // Який утримується коштом однієї або кількох осіб. // Пов'язаний з індивідуальним господарюванням. // Який займається індивідуальним господарюванням, володіє чим-небудь індивідуально. ** приватна власність - одна з форм власності, що означає абсолютне, захищене законом право громадянина або юридичної особи на конкретне майно (землю, інше рухоме чи нерухоме майно). 2. Який стосується окремої особи (осіб); особистий. // перев. у сполуч. зі сл. життя. Не пов'язаний зі службовою або суспільною діяльністю. // Який не має офіційного значення; не діловий (про розмову, лист і т. ін.). // Який обслуговує окрему особу (осіб) або виконується поза державною службою. // заст. Який не перебуває на державній службі (про лікаря, вчителя). ** приватна особа - людина як неофіційна особа. Приватним способом: а) неофіційно; б) для окремої особи або поза державною службою. приватне обвинувачення - особлива форма кримінального переслідування, що порушується не судовими органами, а за скаргою потерпілого.
Приватний в інших словниках
| Приватний — Словник чужомовних слів і термінів |
| Приватний — Тлумачний словник української мови |