Приганяти — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ПРИГАНЯТИ1, -яю, -яєш і ПРИГОНИТИ, -ню, -ниш, недок., ПРИГНАТИ, прижену, приженеш; наказ, сп. прижени; док. 1. перех. Підганяючи, примушувати кого-небудь іти, приходити кудись. // Підганяючи, приводити куди-небудь (звичайно худобу). /1 Спрямовуючи рух чого-небудь, доставляти до місця призначення. // чим. Спрямовувати кудись, до чогось (про легкі предмети, летючі речовини). // Переміщаючи, приносити що-небудь кудись (про вітер, течію води). //- безос. //- перен. Змушувати змінити місцеперебування; примушувати прийти, приїхати, переселитися кудись. // перев. док., перен., заст. Поповнити господарство чоловіка за рахунок приданого (звичайно свійськими тваринами). 2. тільки док., неперех., розм. Швидко приїхати, прибігти; примчати. 3. перех. і без додатка, перен., розм. Змушувати, спонукати швидше виконати що-небудь; квапити. // до чого. Спонукаючи, навертати до занять, роботи, читання і т. ін.
ПРИГАНЯТИ2, -яю, -яєш і рідко ПРИГОНИТИ, -ню, -ниш, недок., ПРИГНАТИ, прижену, приженеш; наказ. сп. прижени; док., перех. Припасовувати одне до одного так, щоби сходилося, збігалося, було зроблене за розміром і т. ін. // на кого і без додатка. Одягаючи, зручно приладнувати що-не-будь. // перен. Приводити у відповідність із чим-небудь, часто змінюючи попереднє призначення.