ПРИКМЕТА, -и, ж. 1. Те, що характеризує кого-, що-небудь, відмітна ознака когось, чогось; особливість. // тільки мн. Чийсь зовнішній вигляд. // Властивість кого-, чого-небудь. 2. Те, що свідчить про що-небудь; зовнішній вияв, ознака чогось. // Предметний доказ чого-небудь. 3. Основа передбачення чого-небудь. // За народним повір'ям - те, що є передвістям чого-небудь. 4. розм. Предмет, зображення, мітка, які вказують на що-небудь; знак. ** Бути на прикматі у кого: а) бути об'єктом чиєїсь уваги, чиїхсь інтересів, планів; б) бути об'єктом спостереження внаслідок підозри в чому-небудь.
Прикмета в інших словниках
| Прикмета — Тлумачний словник української мови |