Притча — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ПРИТЧА, -і, ж. 1. Оповідний літературний твір алегорично-повчального характеру, змістом близький до байки. // Алегоричний вислів. // Розповідь про що-небудь (переважно на релігійну тематику). 2. розм. Який-небудь непередбачений випадок; пригода, подія.