ПРИЦІЛ, -у, ч. 1. Наведення на ціль; прицілювання. 2. Пристрій у вогнепальній зброї для наведення її на ціль. // Цифрові розрахунки для регулювання цього пристрою з метою правильного наведення артилерійської зброї на ціль. 3. перен. Те, до чого прагне, на що розраховує хто-небудь; мета. ** Бріти на приціл: а) наводити зброю на кого-, що-небудь; націлюватися, прицілюватися; б) зосереджувати на кому-, чому-небудь увагу, спостерігати, стежити за кимсь, чимсь; тримати в полі зору.
Приціл в інших словниках
| Приціл — Тлумачний словник української мови |
| Приціл — Фразеологічний словник української мови |