Пробитий — Великий тлумачний словник сучасної української мови

Пробитий

ПРОБИТИЙ, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до пробити 1, 2, 4. // у знач, прикм. // у знач, ім., про-битий, -того, ч. Що-небудь діряве, у пробоїнах і т, ін.; щось зіпсоване, порване, непридатне для користування. // пробито, безос. присудк. сл.

Алфавітний покажчик

А 5203 Б 6596 В 11964 Г 6115 Д 6970 Е 2436 Є 189 Ж 1005 З 11179 И 26 І 1857 Ї 46 Й 180 К 9147 Л 3574 М 6733 Н 10433 О 8300 П 31890 Р 8150 С 13990 Т 6563 У 3853 Ф 3060 Х 2457 Ц 1461 Ч 1940 Ш 2754 Щ 463 Ю 155 Я 544