Пробіл — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ПРОБІЛ, -у, ч. 1. Незаповнене місце між словами, рядками і т. ін. у друкованому тексті. // спец. Літера, яка у відповідній їй позиції під час друку або на моніторі представляється відсутністю зображення. // Незаповнене місце між візерунками на тканині. 2. рідко. Те саме, що прогалина.