ПРОКУРЕНИЙ’, -а, -е. 1. Дієприкм. пас. мин. ч. до прокурити. 2. у знач, прикм. Який прокурився, просякнув димом. // розм. Хрипкий (про голос того, хто багато курить). // розм. Жовтий від тютюнового диму.
ПРОКУРЕНИЙ2, -а, -е, рідко. Вкритий пилом, курявою. ПРОКУРЕНІСТЬ, -ності, ж. Абстр. ім. до прокурений. ПРОКУРИСТ, -а, ч. В деяких країнах - довірений торгового підприємства, який має широкі повноваження на здійснення різних угод.