ПРОРИВ, -у, ч. 1. Дія за знач, прорвати, проривати 2 - 4. 2. Наступальна воєнна операція, розрахована на придушення опору противника і роз’єднання його фронту, армії і т. ін. // Прохід, утворений внаслідок проведення такої операції. // Прохід, утворений внаслідок роз'єднання чого-небудь. 3. Порушення графіка роботи, яке призводить до зриву виконання планових завдань. // Стан, що склався внаслідок такого порушення. // Недолік, прогалина. ** На прорив: а) з метою зламати опір противника, вийти з оточення і т. ін.; б) на допомогу. 4. ек. Розвиток кон'юнктури всього ринку чи його окремого сектора за межі того рівня, коли стає очевидним опір продавців або покупців.
Прорив в інших словниках
| Прорив — Фразеологічний словник української мови |