ПРОСТІР, простору, ч. 1. тільки одн., філос. Одна з основних об'єктивних форм існування матерії, яка характеризується протяжністю та обсягом. 2. Необмежена протяжність (в усіх вимірах, напрямах); тривимірна протяжність над землею. 3. Вільний, великий обшир; просторінь. // Площа чого-небудь на земній поверхні; територія. 4. перен. Відсутність яких-небудь обмежень, перешкод у чомусь; воля. ** єдиний економічний простір - об'єднання територій декількох країн, у межах якого діють загальні принципи господарювання, узгоджені єдині правила зовнішньоекономічної діяльності. 5. мат. Абстрактна множина з аксіоматично заданою певною структурою, у якій розвивається та чи інша математична теорія.
