Пункт — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ПУНКТ, -у, ч. 1. Певне місце у просторі, на земній поверхні. // Місце, що має певне призначення, використовується для яких-небудь цілей, є метою ЧОГОСЬ. //- Місце, заселене людьми (місто, село і т. ін.). /1 Місце, приміщення, спеціально пристосоване, обладнане для якої-небудь роботи, заняття і т. ін. // У системах телекомунікацій - місце призначення, адресат, на адресу яких спрямовується повідомлення. Ц У системах обробки інформації - ділянка пам яті, в яку надсилаються дані. ** Насолений пункт - забудована територія для проживання населення, в'їзди на яку і виїзди з якої позначаються відповідними дорожніми знаками. 2. Окремий розділ офіційного документа або частина тексту, що звичайно позначається цифрою чи буквою. // Певне місце в доповіді, виступі, розмові і т. ін. ** За всіма пунктами - цілком, повністю. 3. який. Певний окремий момент у розвитку чого-небудь. Кульмінаційний пункт. 4, Питання, подія, предмет і т. ін., на яких зосереджені чиї-небудь думки, чиясь увага. 5. друк. Одиниця виміру, за допомогою якої визначають розмір шрифтів, пробільних матеріалів тощо (дорівнює приблизно 0,4 мм). Літера в п'ять пунктів. 6. муз. Знак у вигляді крапки, що ставиться праворуч від ноти для додання половини її тривалості. // Знак, поставлений над нотою або під нею, який вимагає уривчастого виконання. 7. ек. Міра, якою вимірюються коливання ціни, курсу цінних паперів і валют. 8. У комп'ютеризованих видавничих системах - типографська міра довжини, яка дорівнює '/ дюйма або 0,376 мм. ПУНКТАТ, -у, ч. Невелика кількість рідини або тканини, яка витягується під час пункції.