ПУТЬ, -і, ж., заст. ч. 1. Смуга землі, призначена для ходіння, їзди; шлях, дорога. // Місце, лінія у просторі, де що-небудь пересувається. Повітряні путі. Ц перев. мн. Залізнична або трамвайна колія, рейки. 2. Місце, яким можна прнити, проїхати, по якому хто-небудь іде, їде, щось пересувається; дорога, шлях. // Відстань, яку хто-небудь прнишов, проїхав або яку треба прнити, проїхати комусь. // перен. Доступ до кого-, чого-небудь, можливість досягти чогось. Прокладати путь. Розчищати путь. 3. Напрямок руху куди-небудь, до певного місця, звідкілясь. // Заздалегідь накреслений, визначений напрямок руху; маршрут, курс. І/ перен. Спосіб здійснення чого-небудь. // перен. Напрямок діяльності, розвитку кого-, чого-небудь. * наставлити на путь Істини кого - даючи кому-небудь корисні поради, вказівки, спрямовувати, скеровувати його па правильний шлях у житті. 4. Процес пересування пішки, верхи або за допомогою транспортних засобів; подорож. " збирати в путь кого - допомагати комусь готуватися до подорожі. 5. заст. Пуття. 6. муз. Основний голос (мелодія) у давньоруському церковному багатоголоссі.
