Пядь — Великий тлумачний словник сучасної української мови
П'ЯДЬ, -і, ж. Давня східнослов'янська міра довжини, що дорівнювала відстані між кінцями розтягнутих великого і вказівного пальців; чверть аршина. /1 Невелика, незначна частина простору.